Це повинно було статися. З 25 по 28 січня 2024 року пройшов перший міжнародний ярмарок сучасної кераміки Ceramic Brussels. Ключове слово – «сучасної». Історична кераміка широко представлена на BRAFA, TEFAF, Art Basel та інших мистецьких ярмарках, де сучасна кераміка присутня рідко та ситуативно. У засновників Ceramic Brussels Жиля Парментьє (Gilles Parmentier) та Жан-Марка Діманша (Jean-Marc Dimanche) висока компетенція в організації мистецьких ярмарків. Перший з 2018 року обіймає посаду директора Art on Paper та Brussels Drawing Week. Другий – Генеральний комісар бієнале De Mains De Maitres у Люксембурзі. Жан-Марк Діманш очолив комітет Ceramic Brussels, який запропонував взяти участь у конкурсі молодим керамістам. У цьому році його лауреатами стали десять майстрів, обраних з понад двохсот, які подали заявки на участь.
І от це сталося. У Ceramic Brussels були представлені понад шістдесят галерей з Бельгії, Данії, Голландії, Німеччини, Франції, Великої Британії, Америки, Китаю, Південної Африки. Почесним гостем першого Ceramic Brussels став паризький митець Йохан Кретен (Johan Creten), і мені це особливо приємно – він народився у фламандському містечку, яблуневому центрі Бельгії, Сінт-Трейдені (Sint-Truiden), де я мешкаю зараз. Кретен закінчив Королівську академію мистецтва у Генті, займався живописом, почав долучати до своїх площинних робіт керамічні елементи, перейшов до скульптурних об’єктів, продовжуючи експерименти з керамікою та бронзою.
Це сталося на території Tour & Taxes. Історія цього місця починається з XVI століття. Тоді воно перетворилося на головну ланку у поштовому ланцюжку, який з’єднав Іспанію та Нижні землі, історичні території, розташовані на землях сучасних Нідерландів, Бельгії, Люксембургу, частково Франції та Німеччини. Друга хвиля зростання Tour & Taxes відбулася вже у перші роки XX століття з початком індустріалізації. Завдяки розташуванню біля каналу Брюсселя, Tour & Taxes трансформувався в один із головних європейських центрів вантажних та поштових перевезень та в один із головних архітектурних знаків столиці Бельгії. Інженер Фредерік Брунел, архітектори Ернест ван Хумбек, Констан Босманс та Анрі ван де Вельде спроєктували споруди зі скла, бетону, червоної цеглини та кованого заліза у стилі Фламандського ренесансу та характерного для Брюсселя ар-нуво. У наші часи почався процес редевелопменту усієї території Tour & Taxes. У 2008 році проєкт отримав премію European Heritage Europa Nostra Awards за досконалу реновацію історичної спадщини.
Ще два факти про цей проєкт та повертаємося до Ceramic Brussels. На території Tour & Taxes відбудували декілька офісних та житлових комплексів, один із них має ім’я бельгійського письменника Германа Тейрлінка, який писав нідерландською мовою (мені це знов-таки дуже приємно), та був шість разів номінований на Нобелівську премію. Від Tour & Taxes через канал Брюсселя для скорочення шляху до Північного вокзалу збудували міст, названий на честь піонерки бельгійського ЛГТБ-руху Сюзан Даніель. Це все, що потрібно знати про те, які постаті важливі для бельгійців і чиї імена фіксуються на мапі міста.
Ceramic Brussels пройшов у будівлі Sheds, ангарі, де на початку XX століття знаходилося громадське депо. Тут же відбувалися, наприклад, ярмарки BRAFA та Collectible Fair. Я обрала п’ять керамістів, які увійшли до мого особистого рейтингу Ceramic Brussels.
Галерея Modulab відкрилась у французькому містечку Мец, цікавому тим, що там народився поет Поль Верлен і тим, що у Соборі Святого Стефана знаходяться вітражі, розроблені Марком Шагалом. На Ceramic Brussels галерея показала соло-шоу художника Пірріка Нода (Pierrick Naud). Я знайшла інформацію, що починав він як дизайнер. І для мене цей факт пояснив легкість, з якою він проєктує біоморфні образи, базуючись на основних іконографічних мотивах та фотографічних навичках, – це ще одне з його захоплень. На ярмарок галерея привезла його чорно-білі графічні роботи та монохромну, чорну, білу і двоколірну кераміку. Для мене на тригер перетворилася саме ця керамічна розповідь, переказана площинною мовою графіки.
Галерея Constellation працює у Південній Африці та у Бельгії. Вона привезла роботи декількох майстрів, з яких я обрала Гая Ван Лімпута (Guy Van Leemput), який народився у Фландрії та вивчав кераміку в Академії мистецтв у Китаї, але першу свою освіту як математик здобув в Університеті Левена. І знову ж таки приємна новина для мене – там зараз я вивчаю нідерландську. Математичний фах Ван Лімпута зчитується з його робіт, так само як і захоплення чашами. Більшість його керамічних об’єктів зроблено саме у вигляді простих автентичних чаш. Простих, та не простих. На перший погляд здається, що матеріалом для них автор обрав лен або шовк, сплівши тонке мереживо. На другий погляд це враження тільки підсилюється. Я ціную, коли мене так вишукано вводять в оману.
Ще один оманщик – француз Мішель Гуері (Michel Gouéry), чиє сюрреалістичне соло-шоу представила французька галерея Arsenicgalerie. Я була абсолютно впевнена, що деякі з його химерних тотемних істот зроблені з тканини. Але це кераміка, що має зернисту поверхню, притаманну тканині.
До переліку імітаторів я додам Кіма Сімонссона (Kim Simonsson), майстра з Фінляндії. Його роботи показала паризька галерея NeC. Чому саме його? Тому що ми народилися в один рік… але це не головне. По-перше, він випускник Академії дизайну та архітектури Алвара Аалто, культового скандинавського дизайнера-модерніста. По-друге, Сімонссон своїх псевдореалістичних героїв обирає як із поля попкультури, так і з класичної літератури, манга та аніме. Така собі крізькультурна багатошарова запаморочлива пригода. По-третє, він не імітує тканину. Він пішов далі й несподівано для традиційної технології виготовлення кераміки покриває скульптури флуоресцентним нейлоновим волокном. По-четверте, приголомшує високий рівень деталізації його об’єктів.
У фіналі я зроблю швидкий стрибок від вишуканої кераміки перших чотирьох учасників рейтингу до диких, первісних робіт німецької скульпторки Уле Евельт (Ule Ewelt), яка взяла участь у груповій виставці на стенді галереї Gres. Вона починала як кравчиня, потім вивчала географію, працювала ландшафтним проєктувальником поки не прийшла у кераміку. Уле начебто зшиває грубими нитками мішковину, з якої формує масивні скульптури, подібні до наскельних малюнків з іспанської печери Альтаміри або з острова Калімантану. Їх поєднує ідентична увага до типових рис, узагальнення, автентика доцивілізаційного періоду. Власне, це саме те, за чим ми й звертаємося до кераміки.
Фотографії: Ірина Белан
Commentaires