Давно хотів поговорити серйозно про серйозні речі, але все не було майданчику, де не бояться різких слів. Тож дякую «Візіонеру» за запрошення та карт-бланш – пиши, Оресте, все, що хочеш. Сказати я мушу про те, як у нас глядачів на виставки запрошують.
Фейсбук, при всіх його вадах, пропонує чудовий PR-інструмент: події. Плануєте відкрити виставку – створіть подію. Опублікуйте пресреліз, вкажіть дату, умови відвідування, завантажте афішу. Це займає десять хвилин, якщо вже афіша та пресреліз готові, звісно. Не можете робити афіші у графічних програмах, то виберіть гарну світлину роботи художника. Не в змозі написати грамотний текст? То заплатіть тому, хто в змозі! І чекайте – потенційні глядачі наввипередки почнуть вашою подією цікавитися.
А що наші роблять? Почнемо з тих інституцій, які події не створюють принципово – або не знають про цей інструмент, або не впораються через інфантильність: десятки років життя на бюджетних коштах не сприяють креативності (так, ми в курсі, про кого говоримо). Ці інституції настільки розбестилися, що навіть на власній Фейсбук-сторінці про виставку не пишуть. От скажіть мені, якщо вам самім не цікаво та ліниво, невже глядачі побіжать гуртом? Такий левел неповаги до художників і відвідувачів, що на голову не налазить.
Є заклади та організації, котрі пишуть про майбутні виставки лише на своїх Фейсбук-сторінках. І начебто молодці, написали, це вже організаційний прорив, але не розуміють, що для отримання інформації потенційному глядачу потрібно, по-перше, постійно монітори сторінку, по-друге, ще й у нотатник, наслинивши олівець, записувати дати виставок. Натомість Фейсбук-подію можна приєднати до своїх одним кліком і вже не губити.
Ну і наостанок. Якщо замість нормального анонсу написати «Я малюю серцем! Запрошую на виставку» (це цитата), то я як арткритик омину вашу виставку і ваш заклад десятою дорогою. А тим галереям, які замість розгорнутих релізів з усією інформацією почали ставити тільки цитати художників, я так скажу – схаменіться!
І число вказуйте, до якого триватиме виставка, заради бога! Це дуже просто. Це та корпоративна культура, котра робить з вашого заходу цукерочку.
Comentários