Кумедно, що палац Стокле, який є вершиною творчості представників Віденського сецестураіону, знаходиться у Брюсселі. Чому банкір та знавець мистецтва Альфред Стокле звернувся до австрійського архітектора та дизайнера Йозефа Гофмана за проєктом нової будівлі для своєї родини? Саме тому, що він був банкіром та знавцем мистецтва. Фінанси, які він накопичив самостійно (від італійських та австрійських залізниць), та успадковані після смерті батька, – той залишив, окрім усього, Socіеtе gеnеrale de Belgіque, одну з найвпливовіших бельгійських компаній, що володіла банками, воєнними підприємствами та шахтами у Конго, – дозволили Стокле запросити Йозефа Гофмана, а з ним Фернана Кнопффа, Коломана Мозера, Франца Мецнера та Густава Клімта для роботи над палацом.
Стокле дав Гофману повний карт-бланш, абсолютно безлімітний бюджет на проєктування та обладнання. І так, Адольф Стокле, був поціновувачем мистецтва та колекціонером. Але хто не колекціонер у Бельгії? Він та його жінка зналися на мистецтві. Його дружиною була Сюзанна Стевенс, дочка Артура Стевенса, історика, арткритика, артдилера та колекціонера. Але хто не колекціонер у Бельгії? Вона була дочкою Артура Стевенса і племінницею Алфреда Стевенса та Йозефа Стевенса, бельгійських художників. До речі, їхній батько, тобто дід Сюзанни, також колекціонував мистецтво. Але ви вже зрозуміли, що у Бельгії усі колекціонують мистецтво.
Подружжя Стокле подорожувало Європою та збирало свою колекцію. Яка, судячи з описів, містила єгипетські та китайські скульптури, середньовічний італійський живопис, артефакти доколумбової епохи, Візантії, Японії, Камбоджі та Тибету. Ця колекція та родина потребували «притулку». Таким притулком банкір планував зробити палац Стокле у брюссельській комуні Волюве-сен-П’єр. Під час однієї з подорожей до Відня подружжя Стокле побачило віллу в Хохе Варте, одному з районів міста. Авторство проєкту вілли належало Йозефу Гофману.
Архітектор та дизайнер Йозеф Гофман був одним із засновників Віденського сецесіону, який з’явився у 1897 році як локальний варіант стилю ар нуво. На початку 1900-х він поступово залишає його та засновує Віденські майстерні, – корпоратив, до складу якого входили архітектори, дизайнери, ремісники та комерсанти, тобто це було художньо-виробниче об’єднання повного циклу – від розробки до продажу. Палац Стокле став першим великим об’єктом, над яким попрацювали члени майстерень, колишні сецесіоністи. Майстерні проіснували рівно тридцять років, подолав трансформаційний шлях від ар нуво з його істеричними лініями «удар батога», ніякого натяку на еротику, до чітких геометричних форм, що сприяли появі функціоналізму.
Палац Стокле виконаний саме у ясному геометризмі. За любов до прямих ліній Йозефа Гофмана називали «квадратним Гофманом». Витягнутий уздовж проспекту Тервюран, який вважається найдовшою вулицею Брюсселя, 7418 метрів, палац має форму прямокутника з баштою, начебто складеною з прямокутників різних розмірів, з прямокутною ж терасою. Чиста геометрія, ніякої романтики. Романтика починається, коли Брюссель накриває дощовим маревом… а Брюссель завжди накритий дощовим маревом. Тоді мармур – за одними джерелами норвезький, за іншими карарський, – мармур, що вкриває стіни палацу, мідний молдинг на вікнах та бронзові стрічки на фасаді начебто починають мерехтіти матовим внутрішнім світлом.
Бронза використана не тільки на стінах – башту прикрашають фігури чотирьох бронзових оголених чоловіків роботи скульптора Франца Мецнера. Мармур використаний не тільки на фасаді, – наприклад, сцена у музикальній кімнаті прикрашена чорним та жовтим мармуром. Віденські майстерні спроєктували для палацу все – освітлення, меблі, дверні ручки, сам Йозеф Гофман розробив дизайн одягу для власниці палацу Сюзанн Стокле. Так під його керівництвом і за його участі художники втілювали ідею Гофмана про Gesamtkunstwerk або загальний твір мистецтва. Ідею, на яку його спонукали вчитель, австрійський архітектор Отто Вагнер, шотландський архітектор та дизайнер Чарльз Ренні Макінтош, діячі британського руху Arts & Crafts та бельгійський архітектор Анрі Ван де Вельде.
Найзагадковіше, що знаходиться у палаці, – це мозаїки, розробленні Густавом Клімтом та реалізовані Леопольдом Форстнером, художником, який знався саме на мозаїці. Клімт створив для Стокле три мозаїки: «Дерево життя», «Лицар» та «Надії». Підготовчі малюнки до них зберігаються в Австрійському музеї прикладного мистецтва (МАК) у Відні. Там ми бачимо концепцію Клімта, але оцінити масштаб можна тільки за допомогою цифр. Наприклад, розміри муралу, що його Клімт розробив для коридору, 1,83 метри у висоту та 15,24 метри в ширину. Але побачити зсередини палац Стокле, віднесений до Світової спадщини ЮНЕСКО, неможливо, – він і досі у приватній власності нащадків барона, які не можуть вирішити його долю.
Отже, побачити інтер’єри палацу не можна, і залишається сподіватися, що з часом ця ситуація зміниться. Варто витратити 21 хвилину, щоб пройти найдовшою вулицею Брюсселя від палацу Стокле до Парку п’ятдесятиріччя, розбитого на честь ювілею незалежності Бельгії. До входу в парк веде Тріумфальна арка. На її вершині стоїть квадрига роботи скульптора Томаса Юліуса Вінсотте, того самого, який зробив квадриги для КМSKA, художнього музею в Антверпені, про який я писала нещодавно. В одному крилі знаходиться Королівський музей Армії, в іншому – музей раритетних автівок Autoworld і Музей історії та мистецтва. Саме у ньому з 6 жовтня 2023 року до 14 квітня 2024-го проходить виставка Fallіng for Вeauty («Закоханість у красу»), присвячена австрійському архітектору Йозефу Гофману.
Чому саме Гофману? З очевидного – у Бельгії, точніше у Брюселі, знаходиться проєкт, якій він розробив на піку свого творчого потенціалу, – палац Стокле. Гофман був духовним наступником бельгійського архітектора Анрі Ван де Вельде, одного з піонерів ар нуво. Гофман починав працювати у стилі ар нуво, а 2023 рік був анонсованим у Брюсселі як рік ар нуво. Гофман розвинув цей стиль, сконцентрувавшись на геометричних формах, сформував свій фірмовий почерк, який легко впізнати за шаховими клітинами, прямими лініями, квадратами, прямокутниками, кругам та за лаконічними кольорами.
При цьому аскетизмі його стиль не назвеш стерильним. Як би не наполягав його сучасник Адольф Лоос на тому, що прийшов час відмовитися від декору та прикрас, Гофман залишав місце для них, але тільки тоді, коли цього дійсно потребували просторово-композиційне рішення. Його стилістичні знахідки й те, як він трансформував ар нуво, сприяли появі ар деко, функціоналізму, інтернаціоналізму, Баухаусу, бруталізму, стрімлайн модерну та пакебо. Його вплив відчувається в американській архітектурі – поглянемо на будівлі Дейлі Ньюз у Чікаго, що була збудована у 1925 році за проєктом архітектурної компанії «Холаберт і Рут», або Крайслер-білдінг у Нью-Йорку, проєкт архітектора Вільяма Ван Алена 1930 року.
Ретроспектива робіт Йозефа Гофмана у Музеї історії та мистецтва включає малюнки, меблі, освітлення, посуд, одяг, макети реалізованих споруд та концептів. Експозиція демонструє, що він був абсолютно універсальним митцем – не існувало матеріалів або типологій предметів дизайну, які б він не подолав. При тому він був далеким від масового виробництва, віддаючи перевагу унікальному дизайну. «Універсальним індивідуалістом» я назву його. І у цьому я бачу ще одну причину для організації виставки – бувайте, часи масового виробництва! Привіт вам, часи лімітованого дизайну!
Фотографії: Ірина Белан
Commenti