Лукас Кобер – радикальний ремісник

У квітні 2024 року у Брюсселі під час єдиного у світі фестивалю колекційного дизайну XXI століття Collectible відкрилася галерея Objects With Narratives («Об’єкти з історіями»), яку далі я буду називати OWN. У вересні 2024 року під час ярмарку дизайну Brussels Design September галерея запропонувала нове соло-шоу дизайнера Лукаса Кобера Where the Wild Things Are («Де живуть дикі тварини»). Але спочатку я пропоную повернути розповідь до минулого, навіть не минулого галереї, а минулого міста, де вона знаходиться...

«Саблон» французькою, та «завел» фламандською означає одне й те ж саме – дрібнозернистий пісок. Таку назву району дали його франко- та нідерландськомовні мешканці. Так він називається і понині. До ХІІІ століття це була дика територія за міськими стінами. Після – її використовували як кладовище. Ще пізніше, після побудови тут каплиці на честь Діви Марії, почався процес її культивації. З часом Саблон або Завел перетворився на галерейний центр Брюсселя з двома площами – Великий та Маленький Саблон. На початку ХХ століття на Саблоні жили та проводили час найзаможніші люди країни, тому план мануфактурника Раймона Малльєна, який на той час вже підкорив Париж, – розмістити на Саблоні виробництво та ательє вишуканих хутряних виробів, – виглядав цілковито раціональним.

У 1920 році за адресою Великий Саблон, 40, згідно з планом архітекторів Віктора Дірікса та Жака Барботена, було побудовано, як би ми сказали зараз, штаб-квартиру Manufacture de Fourrures Raymond Mallien. Архітектори спроєктували будівлю, в якій поєдналися стиль Людовика XIV або, як його називають, Великий стиль, та новий для того часу ар нуво. Бальна зала зі фресками та кабінет директора залишилися майже незмінними й додалися до експозиційних просторів нової галереї. 1971 року в будівлю переїхав Музей пошти й телекомунікацій. З 2003-го будівля перетворилася на торговий зал відомого аукціонного дому «П’єр Берже», якій належав партнеру модельєра Іва Сен-Лорана. Вони обидва були відомі також як колекціонери мистецтва та дизайну. Частина саме їхньої колекції – знамените крісло із драконами ірландської дизайнерки Ейлін Грей, яке вважається найдорожчим предметом колекційного дизайну: у 2009-му було продано на аукціоні Cristie’s за 28 мільйонів доларів.

У 2006 році будівля була офіційно визнана і захищена як історична пам’ятка. У 2024-му брати Нік і Роббе Вандевінгаерде (Vandewyngaerde) та їхній друг Оскар Ерятмаз (Eryatmaz) відкрили на місці колишнього хутряного ательє, музею та аукціону галерею OWN. Брати Вандевінгаерде – інженери та архітектори, які працювали у Швейцарії, Нідерландах і Бельгії у легендарних архітектурних бюро Herzog & de Meuron та OMA. Оскар Ерятмаз займається фінансовою діяльністю. Вони представляють колекційний дизайн на PAD London, PAD Paris, Collectible Brussels, BRAFA, Art Brussels, надають індивідуальні консультації колекціонерам, створюють архітектурні та інтер’єрні проєкти й працюють з дизайнерами, пропонуючи їм свою галерею для виставок. Там постійно експонуються роботи засновника Zaventem Ateliers Лайонела Жадо та дизайнера Бена Стормса, а цьогоріч до 2 листопада тривала виставка дизайнера Лукаса Кобера (Cober) «Там, де живуть дикі тварини».

Кобер надихнувся улюбленою книжкою свого дитинства. Вона була написана та проілюстрована американським письменником і художником Морісом Сендаком, який отримав за неї нагороду Келдекотта, що нею бібліотеки відзначають найвидатніші книжки, а сама книжка пережила адаптацію у короткометражку, повномасштабний художній фільм та навіть оперу. Головний герой, хлопчик на ім’я Макс, за погану поведінку залишається без вечері, засинає та опиняється на острові диких тварин, які після марних спроб його налякати, роблять його своїм королем. Але Макс хоче додому, де й опиняється, – на нього чекає гаряча вечеря. Ми усі повернемось додому, де на нас чекатиме гаряча вечеря.

Зачарований дитячою історією, Кобер створює казковий світ, де кожна робота – це окрема дика істота. Істота з грайливим та примхливим духом. І якщо його дизайн можна назвати цілком дитячим та нефільтровано наївним, то майстерність у роботі з матеріалами, – а Кобер відомий інноваційним використанням смоли та скловолокна, – досягла високого професійного рівня. Зазвичай я використовую слово «sophisticated» (витончений, вишуканий, професійний), коли описую дизайн такого ступеня майстерності. У серпні 2021 року у берлінському Музеї мистецтва, ремісництва та дизайну Direktorenhaus відбулася виставка Кобера «Радикальне ремесло», й, якщо я вже описуватиму його та його інноваційний підхід у роботі з матеріалами, формами й технологіями, так і напишу про нього – радикальний ремісник.

Фотографії Ірини Белан ---------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Насправді, статтю Ірини Белан "Радикальний ремісник" я обіцяв опублікувати ще у серпні минулого року. Але, так склалося, що він потрапив до читачів лише зараз. Це цілком моя провина. Щиро перепрошую у нашого дорогого автора! головний редактор "Візіонеру" Сергій Мазураш