27 січня 2024 року – вже 19-ті роковини Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту, запровадженого Генеральною Асамблеєю ООН за 60 років після закінчення Другої світової війни. Понад 6 мільйонів жертв Голокосту чекали 60 років на світове визнання трагедії.
Чи має сучасний світ стільки часу на засудження агресорів і злочинців, визнання і вшанування жертв? Геноцид, який повторюється на українській землі, тільки тепер вже з українською нацією, десятками тисяч загиблих підтверджує, що час працює на злочинців. І повільність рішень, пасивність пам’яті, інфантильність сподівань на мудрість і пацифізм наступних поколінь призводить до нового кола трагедій.
За даними Інституту національної пам’яті, понад 1,5 мільйона вбитих євреїв були з території сучасної України. Близько 100 тисяч осіб, євреїв та людей інших національностей, було страчено нацистами в Бабиному Яру. Ці люди були жорстоко позбавлені життя, позбавлені майбутнього. Ми маємо повернути й берегти пам’ять про них. Про їхні життя, про їхню загибель. Про їхніх катів. Які мають бути ідентифіковані, покарані і засуджені хоча б посмертно. Але неодмінно. Наша активна пам’ять про жертв і незворотність покарання для злочинців – це один зі способів розірвати жахливе коло повторень геноцидів.
Але маємо діяти швидше. Світ багато втратив із загибеллю жертв Голокосту – талантів, науковців, митців, винахідників. Світ багато втратив зі зволіканням щодо міжнародного визнання цієї трагедії – знищення архівів, втрата пам’яті, спотворення фактів, уникнення покарання. І історія повторюється. Світ має діяти швидше, якщо дійсно прагне, аби ніколи знову.
Фотографії: Сергій Мазураш
Comments